Юридична особа відповідає при ДТП, якщо водій під час аварії виконував службові обов'язки, — ВСУ

Відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли водій перебував з нею в трудових відносинах і шкоду заподіяв у зв’язку з виконанням службових обов’язків. Про це йдеться у постанові ВСУ від 21.09.2016 №6-933цс16 текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

21 вересня 2016 року м.Київ №6-933цс16

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого — ЯРЕМИ А.Г.,

суддів: ГУМЕНЮКА В.І., ОХРІМЧУК Л.І., РОМАНЮКА Я.М., СІМОНЕНКО В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за
позовом Особи 7, Особи 8 до товариства з обмеженою відповідальністю «АСАТ», третя особа — Особа 9, про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, за заявою ТОВ «АСАТ» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2016,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року Особа 7 та Особа 8 звернулися до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що 30.04.2013 о 20:05 на вул.Науковій, 148 у м.Львові сталася ДТП за участю автомобіля марки ЗАЗ, який належить ТОВ «АСАТ», під керуванням Особи 9 та автомобіля Volkswagen Jetta, власником якого є Особа 7, під керуванням Особи 8.

Унаслідок ДТП автомобіль Особи 7 зазнав пошкоджень.

Личаківський районний суд м.Львова постановою від 4.09.2013 визнав Особу 9 винним у вчиненні зазначеного правопорушення.
Посилаючись на те, що розмір страхового відшкодування, перерахованого страховиком ТОВ «АСАТ» — приватним акціонерним товариством «Кримська страхова компанія», не покриває реальних збитків на відновлення пошкодженого автомобіля, Особа 7 не має можливості здійснити його ремонт і, як наслідок, вільно ним користуватися, що завдало їй також і моральної шкоди.

Крім того, Особа 8 понесла витрати на проведення експертного дослідження та на послуги евакуатора, що теж, на думку позивачів, підлягають стягненню з ТОВ «АСАТ» на користь Особи 8.

Уточнивши позовні вимоги, Особа 7 та Особа 8 просили стягнути з ТОВ «АСАТ» на користь Особи 7 матеріальну шкоду в розмірі 22964 грн. 54 коп. та на відшкодування моральної шкоди — 7000 грн.; стягнути з ТОВ «АСАТ» на користь Особи 8 завдану матеріальну шкоду в розмірі 550 грн.

Франківський районний суд м.Львова рішенням від 10.11.2015 позов задовольнив частково, ухвалив стягнути з ТОВ «АСАТ» на користь
Особи 7: матеріальну шкоду в розмірі 22954 грн. 54 коп.; витрати на правову допомогу в розмірі 2500 грн.; судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.; стягнув з ТОВ «АСАТ» на користь Особи 8 матеріальну шкоду в розмірі 550 грн.

Апеляційний суд Львівської області рішенням від 11.01.2016, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 30.03.2016, скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог Особи 8 про відшкодування матеріальної шкоди та в цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив; рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу змінив, зменшивши розмір витрат на правову допомогу, яка підлягає стягненню з ТОВ «АСАТ» на користь Особи 7 з 2500 грн. до 1203 грн. 49 коп.; у решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

У заяві ТОВ «АСАТ» про перегляд судових рішень порушується питання про скасування ухвали суду касаційної інстанції та закриття провадження у справі з передбачених пп.1, 4 ч.1
ст.355 Цивільного процесуального кодексу підстав: неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові ВС висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме — ст.129 Конституції, стст.1166, 1172 Цивільного кодексу.

На підтвердження зазначених підстав подання заяви ТОВ «АСАТ» посилається на ухвали ВСС від:

6.04.2016 у справі за позовом фізичної особи до страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія», ТОВ «Антекс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди (№6-33764св15);

13.01.2016 у справі за позовом фізичних осіб до публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» про відшкодування майнової та моральної шкоди (№6-28638св15);
23.03.2016 у справі за позовом фізичної особи до державного підприємства «Одеська залізниця» про відшкодування шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки (№6-33009св15).

Крім того, ТОВ «АСАТ» у заяві про перегляд судових рішень посилається на рішення Судової палати у цивільних справах ВС від:

18.02.2009 у справі за позовом фізичних осіб до міжрайонної адміністрації Луганської міської ради Кам’янобрідського та Ленінського районів м.Луганська, фізичної особи про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП (№6-19953св08);

28.01.2015 у справі за позовом ТОВ «Агротекс» до ДП «Оникіївське лісове господарство» та фізичної особи про відшкодування шкоди (№6-229цс14).

Так, за результатами розгляду касаційної скарги у справі №6-33764св15 суд касаційної інстанції постановив ухвалу про скасування рішень судів попередніх інстанцій у частині вирішення позовних вимог до ТОВ «Антекс» та направлення справи в цій частині на новий
розгляд до суду першої інстанції з огляду на те, що обов’язковими умовами для покладення матеріальної відповідальності за завдану працівником шкоду на роботодавця згідно із ч.1 ст.1172 ЦК є доведеність перебування останніх у трудових відносинах та виконання особою, яку визнано винною, у цей час трудових обов’язків. На порушення вимог стст.212—214, 303, 315 ЦПК позивач не надав, а суди не навели доказів перебування ТОВ «Антекс» та фізичної особи у трудових відносинах і виконання останньою своїх трудових обов’язків під час вчинення ДТП.

Постановляючи ухвалу №6-28638св15 та скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, касаційний суд керувався тим, що, за змістом ст.261 закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1.07.2004 №1961-IV, страховиком відшкодовується потерпілому — фізичній особі, яка зазнала ушкодження
здоров’я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров’ю. Тому для ухвалення законного й обгрунтованого рішення у цій справі суди мали з’ясувати ліміт страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю, передбачений договором, визначити розмір моральної шкоди, який страховик має відшкодувати у визначеному спеціальним законом розмірі, і, відповідно, встановити, яка частина позовних вимог підлягає задоволенню шляхом стягнення коштів з ПАТ «Євраз Суха Балка» як власника автобуса. Однак суди повністю не встановили фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

В ухвалі №6-33009св15 суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, керувався тим, що суд не перевірив, чи всі пошкодження, зазначені у висновку експертного автотоварознавчого дослідження, були спричинені автомобілю позивача саме під час ДТП, яка сталася 6.11.2014; не звернув уваги на розбіжності, які
містяться у протоколі огляду транспортних засобів та висновку експертного автотоварознавчого дослідження стосовно пошкоджень автомобіля, визначення у зв’язку із цим розміру матеріальної шкоди; не врахував умов дорожньої обстановки, зокрема не перевірив, чи міг водій уникнути ДТП; взагалі не дослідив наявності чи відсутності вини, грубої необережності в діях позивача.

В ухвалі №6-19953св08 суд касаційної інстанції постановив скасувати рішення судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди з фізичної особи, виходили з факту заподіяння нею шкоди не під час виконання трудових обов’язків, а при самовільному використанні автомобіля для особистих потреб у неробочий час. Однак, застосовуючи положення ч.3 ст.61 ЦПК, суди не звернули уваги на те, що обставини щодо умов зберігання автомобіля й організації порядку його використання не були предметом судового
дослідження, а судове рішення не містить висновків щодо цього питання.

У постанові №6-229цс14 ВС дійшов висновку, що відповідно до положень ст.1172 ЦК відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває із цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах і шкода заподіяна особою у зв’язку з виконанням трудових (службових) обов’язків. При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов’язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча й виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов’язків працівника.

Натомість у справі, яка переглядається, суди, ухвалюючи рішення про часткове задоволення
позовних вимог Особи 7, виходили з того, що ТОВ «АСАТ» зобов’язане сплатити Особі 7 різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, оскільки зазначені матеріальні збитки завдані працівником товариства під час виконання ним службових обов’язків.

Порівняння змісту наданих для прикладу ухвал суду касаційної інстанції №№6-28638св15, 6-33009св15 зі змістом судового рішення, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами і однаковим регулюванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.

Однак наведені правові висновки суду касаційної інстанції про застосування норми матеріального права (ст.1172 ЦК), покладені в основу судового рішення, яке переглядається, різняться з висновками, зробленими в наданих для порівняння рішеннях №№6-33764св15,
6-19953св08, 6-229цс14.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах ВС вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Суди у справі, яка переглядається, встановили, що 30.04.2013 о 20:05 на вул.Науковій, 148 у м.Львові сталася ДТП за участю автомобіля марки ЗАЗ, який належить ТОВ «АСАТ», під керуванням Особи 9 та автомобіля Volkswagen Jetta, власником якого є Особа 7, під керуванням Особи 8.

Личаківський районний суд м.Львова постановою від 4.09.2013 визнав винним Особу 9 у вчиненні зазначеного правопорушення, встановивши, що останній, керуючи автомобілем ЗАЗ, який належить ТОВ «АСАТ», рухаючись по крайній частині дороги в напрямку вул. Стрийської та перестроюючись з однієї смуги для руху на іншу, не переконався, що це буде безпечно й не створить перешкод для інших учасників руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen Jetta, що призвело до пошкодження транспортних
засобів, чим порушив пп.10.1, 10.3 Правил дорожнього руху.

Особа 9 перебуває у трудових відносинах з ТОВ «АСАТ», що підтверджується наказом від 14.01.2013 про прийняття на роботу останнього на посаду регіонального менеджера товариства.

Цивільно-правова відповідальність ТОВ «АСАТ» була застрахована у ПрАТ «КСК». Згідно з полісом від 16.01.2013 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), становить 50000 грн., розмір франшизи — 510 грн.

Суди також установили, що внаслідок ДТП, яка сталася 30.04.2013, автомобіль Volkswagen Jetta отримав технічні пошкодження. Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Volkswagen Jetta, згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження №118 від 28.06.2013 становить 71890 грн. 91 коп.

На підставі заяви Особи 7 про виплату страхового відшкодування від 21.10.2013 щодо ДТП, яка сталася 30.04.2013, ця подія була
визнана страховим випадком, про що було складено страховий акт, і ПрАТ «КСК» виплатило Особі 7 страхове відшкодування в розмірі 49490 грн. з урахуванням ліміту відповідальності в розмірі 50000 грн. та з вирахуванням франшизи в розмірі 510 грн., а також вартість експертизи — 400 грн.

Розмір страхового відшкодування, перерахованого страховиком ТОВ «АСАТ» — ПрАТ «КСК», не покриває фактичного розміру шкоди на відновлення пошкодженого автомобіля Особи 7.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВС виходить з такого.

За положеннями ч.1 ст.1166 ЦК, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до п.22.1 ст.22 закону №1961-IV в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст.1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, перебуває із цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах і шкоду така особа заподіяла у
зв’язку з виконанням трудових (службових) обов’язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов’язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча й виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов’язків працівника.

Саме такі висновки щодо застосування положень ст.1172 ЦК висловлені ВС у постанові від 28.01.2015 (№6-229цс14), яка надана заявником для порівняння.

Як убачається з матеріалів справи, ДТП сталася 30.04.2013 о 20:05, однак суди не встановили, чи здійснював Особа 9 під час скоєння цієї ДТП свої трудові (службові) обов’язки, що має значення для правильного вирішення справи.
Висновки судів у справі, яка переглядається, зроблені без урахування зазначених вимог закону.

Таким чином, оскільки суди не встановили фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, ухвалені у справі рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись стст.355, 3603, 3604 ЦПК, Судова палата у цивільних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ТОВ «АСАТ» про перегляд судових рішень задовольнити частково.

Рішення Франківського районного суду м.Львова від 10.11.2015, рішення Апеляційного суду Львівської області від 11.01.2016 та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 30.03.2016 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова ВС є остаточною й може бути
оскаржена тільки на підставі, встановленій п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.

zib.com.ua/ua/126913-yuridichna_osoba_vidpovidae_pri_dtp_yakscho_vodiy_pid_chas_a.html