ВСУ зробив висновок щодо винесення вироку апеляційним судом

 В тому разі, коли апеляційний суд ухвалює свій вирок щодо винуватості особи, то в процедурі апеляційного перегляду неприпустимі будь-які спрощення, а встановлення того чи іншого факту в інший спосіб, ніж це було здійснено у місцевому суді, має забезпечуватися повнотою дослідження всіх доказів щодо цього факту і в повному обсязі.


До такого висновку дійшов Верховний Суд України на засіданні Судової палати у кримінальних справах 21 січня 2015 року, розглядаючи справу № 5-249кс 15.

Як пояснили "ЗіБ" у ВСУ, не дотримання цих положень є порушенням права особи на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Зокрема, у справі йшла мова про перегляд судового рішення з підстави неоднакового
застосування судом касаційної інстанції норм права, передбачених статтями 22, 23, 94 і 95 Кримінального процесуального кодексу, які покликані забезпечувати в суді:

а) змагальність кримінального провадження;

б) дослідження доказів безпосередньо судом;

в) оцінку кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення;

г) обґрунтування висновків суд робить лише на показання, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. В тому разі, коли апеляційний суд ухвалює свій вирок щодо винуватості особи, то в процедурі апеляційного перегляду неприпустимі будь-які спрощення, а встановлення того чи іншого факту в інший спосіб, ніж це було здійснено у місцевому суді, має забезпечуватися повнотою дослідження всіх доказів щодо цього факту і в повному обсязі.


До такого висновку дійшов Верховний Суд України на засіданні Судової палати у кримінальних справах 21 січня 2015 року, розглядаючи справу № 5-249кс 15.

Як пояснили "ЗіБ" у ВСУ, не дотримання цих положень є порушенням права особи на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Зокрема, у справі йшла мова про перегляд судового рішення з підстави неоднакового
застосування судом касаційної інстанції норм права, передбачених статтями 22, 23, 94 і 95 Кримінального процесуального кодексу, які покликані забезпечувати в суді:

а) змагальність кримінального провадження;

б) дослідження доказів безпосередньо судом;

в) оцінку кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення;

г) обґрунтування висновків суд робить лише на показання, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. В тому разі, коли апеляційний суд ухвалює свій вирок щодо винуватості особи, то в процедурі апеляційного перегляду неприпустимі будь-які спрощення, а встановлення того чи іншого факту в інший спосіб, ніж це було здійснено у місцевому суді, має забезпечуватися повнотою дослідження всіх доказів щодо цього факту і в повному обсязі.


До такого висновку дійшов Верховний Суд України на засіданні Судової палати у кримінальних справах 21 січня 2015 року, розглядаючи справу № 5-249кс 15.

Як пояснили "ЗіБ" у ВСУ, не дотримання цих положень є порушенням права особи на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Зокрема, у справі йшла мова про перегляд судового рішення з підстави неоднакового
застосування судом касаційної інстанції норм права, передбачених статтями 22, 23, 94 і 95 Кримінального процесуального кодексу, які покликані забезпечувати в суді:

а) змагальність кримінального провадження;

б) дослідження доказів безпосередньо судом;

в) оцінку кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення;

г) обґрунтування висновків суд робить лише на показання, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. В тому разі, коли апеляційний суд ухвалює свій вирок щодо винуватості особи, то в процедурі апеляційного перегляду неприпустимі будь-які спрощення, а встановлення того чи іншого факту в інший спосіб, ніж це було здійснено у місцевому суді, має забезпечуватися повнотою дослідження всіх доказів щодо цього факту і в повному обсязі.


До такого висновку дійшов Верховний Суд України на засіданні Судової палати у кримінальних справах 21 січня 2015 року, розглядаючи справу № 5-249кс 15.

Як пояснили "ЗіБ" у ВСУ, не дотримання цих положень є порушенням права особи на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Зокрема, у справі йшла мова про перегляд судового рішення з підстави неоднакового
застосування судом касаційної інстанції норм права, передбачених статтями 22, 23, 94 і 95 Кримінального процесуального кодексу, які покликані забезпечувати в суді:

а) змагальність кримінального провадження;

б) дослідження доказів безпосередньо судом;

в) оцінку кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення;

г) обґрунтування висновків суд робить лише на показання, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. В тому разі, коли апеляційний суд ухвалює свій вирок щодо винуватості особи, то в процедурі апеляційного перегляду неприпустимі будь-які спрощення, а встановлення того чи іншого факту в інший спосіб, ніж це було здійснено у місцевому суді, має забезпечуватися повнотою дослідження всіх доказів щодо цього факту і в повному обсязі.


До такого висновку дійшов Верховний Суд України на засіданні Судової палати у кримінальних справах 21 січня 2015 року, розглядаючи справу № 5-249кс 15.

Як пояснили "ЗіБ" у ВСУ, не дотримання цих положень є порушенням права особи на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Зокрема, у справі йшла мова про перегляд судового рішення з підстави неоднакового
застосування судом касаційної інстанції норм права, передбачених статтями 22, 23, 94 і 95 Кримінального процесуального кодексу, які покликані забезпечувати в суді:

а) змагальність кримінального провадження;

б) дослідження доказів безпосередньо судом;

в) оцінку кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення;

г) обґрунтування висновків суд робить лише на показання, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. В тому разі, коли апеляційний суд ухвалює свій вирок щодо винуватості особи, то в процедурі апеляційного перегляду неприпустимі будь-які спрощення, а встановлення того чи іншого факту в інший спосіб, ніж це було здійснено у місцевому суді, має забезпечуватися повнотою дослідження всіх доказів щодо цього факту і в повному обсязі.


До такого висновку дійшов Верховний Суд України на засіданні Судової палати у кримінальних справах 21 січня 2015 року, розглядаючи справу № 5-249кс 15.

Як пояснили "ЗіБ" у ВСУ, не дотримання цих положень є порушенням права особи на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Зокрема, у справі йшла мова про перегляд судового рішення з підстави неоднакового
застосування судом касаційної інстанції норм права, передбачених статтями 22, 23, 94 і 95 Кримінального процесуального кодексу, які покликані забезпечувати в суді:

а) змагальність кримінального провадження;

б) дослідження доказів безпосередньо судом;

в) оцінку кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення;

г) обґрунтування висновків суд робить лише на показання, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. В тому разі, коли апеляційний суд ухвалює свій вирок щодо винуватості особи, то в процедурі апеляційного перегляду неприпустимі будь-які спрощення, а встановлення того чи іншого факту в інший спосіб, ніж це було здійснено у місцевому суді, має забезпечуватися повнотою дослідження всіх доказів щодо цього факту і в повному обсязі.


До такого висновку дійшов Верховний Суд України на засіданні Судової палати у кримінальних справах 21 січня 2015 року, розглядаючи справу № 5-249кс 15.

Як пояснили "ЗіБ" у ВСУ, не дотримання цих положень є порушенням права особи на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Зокрема, у справі йшла мова про перегляд судового рішення з підстави неоднакового
застосування судом касаційної інстанції норм права, передбачених статтями 22, 23, 94 і 95 Кримінального процесуального кодексу, які покликані забезпечувати в суді:

а) змагальність кримінального провадження;

б) дослідження доказів безпосередньо судом;

в) оцінку кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення;

г) обґрунтування висновків суд робить лише на показання, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. В тому разі, коли апеляційний суд ухвалює свій вирок щодо винуватості особи, то в процедурі апеляційного перегляду неприпустимі будь-які спрощення, а встановлення того чи іншого факту в інший спосіб, ніж це було здійснено у місцевому суді, має забезпечуватися повнотою дослідження всіх доказів щодо цього факту і в повному обсязі.


До такого висновку дійшов Верховний Суд України на засіданні Судової палати у кримінальних справах 21 січня 2015 року, розглядаючи справу № 5-249кс 15.

Як пояснили "ЗіБ" у ВСУ, не дотримання цих положень є порушенням права особи на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Зокрема, у справі йшла мова про перегляд судового рішення з підстави неоднакового
застосування судом касаційної інстанції норм права, передбачених статтями 22, 23, 94 і 95 Кримінального процесуального кодексу, які покликані забезпечувати в суді:

а) змагальність кримінального провадження;

б) дослідження доказів безпосередньо судом;

в) оцінку кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення;

г) обґрунтування висновків суд робить лише на показання, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. В тому разі, коли апеляційний суд ухвалює свій вирок щодо винуватості особи, то в процедурі апеляційного перегляду неприпустимі будь-які спрощення, а встановлення того чи іншого факту в інший спосіб, ніж це було здійснено у місцевому суді, має забезпечуватися повнотою дослідження всіх доказів щодо цього факту і в повному обсязі.


До такого висновку дійшов Верховний Суд України на засіданні Судової палати у кримінальних справах 21 січня 2015 року, розглядаючи справу № 5-249кс 15.

Як пояснили "ЗіБ" у ВСУ, не дотримання цих положень є порушенням права особи на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Зокрема, у справі йшла мова про перегляд судового рішення з підстави неоднакового
застосування судом касаційної інстанції норм права, передбачених статтями 22, 23, 94 і 95 Кримінального процесуального кодексу, які покликані забезпечувати в суді:

а) змагальність кримінального провадження;

б) дослідження доказів безпосередньо судом;

в) оцінку кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення;

г) обґрунтування висновків суд робить лише на показання, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. В тому разі, коли апеляційний суд ухвалює свій вирок щодо винуватості особи, то в процедурі апеляційного перегляду неприпустимі будь-які спрощення, а встановлення того чи іншого факту в інший спосіб, ніж це було здійснено у місцевому суді, має забезпечуватися повнотою дослідження всіх доказів щодо цього факту і в повному обсязі.


До такого висновку дійшов Верховний Суд України на засіданні Судової палати у кримінальних справах 21 січня 2015 року, розглядаючи справу № 5-249кс 15.

Як пояснили "ЗіБ" у ВСУ, не дотримання цих положень є порушенням права особи на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Зокрема, у справі йшла мова про перегляд судового рішення з підстави неоднакового
застосування судом касаційної інстанції норм права, передбачених статтями 22, 23, 94 і 95 Кримінального процесуального кодексу, які покликані забезпечувати в суді:

а) змагальність кримінального провадження;

б) дослідження доказів безпосередньо судом;

в) оцінку кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення;

г) обґрунтування висновків суд робить лише на показання, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. В тому разі, коли апеляційний суд ухвалює свій вирок щодо винуватості особи, то в процедурі апеляційного перегляду неприпустимі будь-які спрощення, а встановлення того чи іншого факту в інший спосіб, ніж це було здійснено у місцевому суді, має забезпечуватися повнотою дослідження всіх доказів щодо цього факту і в повному обсязі.


До такого висновку дійшов Верховний Суд України на засіданні Судової палати у кримінальних справах 21 січня 2015 року, розглядаючи справу № 5-249кс 15.

Як пояснили "ЗіБ" у ВСУ, не дотримання цих положень є порушенням права особи на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Зокрема, у справі йшла мова про перегляд судового рішення з підстави неоднакового
застосування судом касаційної інстанції норм права, передбачених статтями 22, 23, 94 і 95 Кримінального процесуального кодексу, які покликані забезпечувати в суді:

а) змагальність кримінального провадження;

б) дослідження доказів безпосередньо судом;

в) оцінку кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення;

г) обґрунтування висновків суд робить лише на показання, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

zib.com.ua/ua/122546-verhovniy_sud_ukraini_zrobiv_visnovok_schodo_vinesennya_viro.html