На п’ятдесят відсотків світліше

 Працівникам апарату вкотре пообіцяли суттєво підвищити зарплати, а новим суддям збираються платити менше

№4 (1198) 24.01—30.01.2015
ЛЕВ СЕМИШОЦЬКИЙ

Для сприйняття перебудови тими, кого вона стосується, в неї, як правило, закладають бодай один пряник, аби не такими болісними були батоги. У законопроекті «Про забезпечення права на справедливий суд» (№1656) роль світла в кінці реформеного тунелю відведено матеріальному забезпеченню суддів та працівників апарату. Втім, внести пропозицію — це 50% справи. З огляду на проголошений режим жорсткої економії Уряду не доведеться докладати особливих зусиль, аби переконати парламент погасити це світло або зробити його дуже й дуже слабким.

Умовне покращення

Матеріальне забезпечення судової влади в новій редакції закону «Про судоустрій і статус суддів» істотних змін майже не зазнало. Згідно з виснов­ком головного науково-експертного управління ВР «у проекті зберігається існуюча система забезпечення й фінансування судів. При цьому не міститься гарантій того, що суди будуть забезпечуватись коштами у розмірі, який давав би хоча б мінімальні гарантії належного
виконання ними своїх функцій без звернення по «допомогу» до сторонніх суб’єктів».

З огляду на те, наскільки детально виписані механізми притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та їх переатестації (див. №3 «ЗіБ». — Прим. ред.), напевне, авторам проекту банально не вистачило часу, аби подбати і про матеріальний бік реформи. Втім, деякі новели все ж додали.

Так, розмір винагороди для суддів першої інстанції запропоновано встановити на рівні 15 «мінімалок». Таке підвищення було закладено ще у 2010 р. саме з 1.01.2015. Проте після того, як наприкінці року Уряд за допомогою парламенту викреслив цю норму з чинного закону, її повернення умовно можна назвати новелою. Тож у разі схвалення президентської пропозиції матеріальне становище суддів покращиться на 50%. Також умовно, оскільки принаймні в поточному році максимальний розмір суддівської винагороди обмежений 7 мінімальними зарплатами (10 — якщо вдасться скоротити колег чи працівників апарату).

Також новелою порівняно з чинним законом стане позбавлення молодих суддів надбавки за вислугу років (ч.5 ст.137 проекту). Якщо дотепер доплату у розмірі 15% вони отримували після першого року роботи, то віднині, за президентським планом, — після 3 років стажу. Хто з членів Ради з питань судової реформи при Президентові був автором такої поправки — невідомо. Можливо, представники судової системи, які проголосували за проект №1656, просто не побачили цього нововведення. Адже з огляду на сучасну риторику влади дивно виглядатиме ситуація, коли судді, призначені у 2010—2012 рр., отримуватимуть більше, ніж ті,
хто одягне мантію після довготривалого відбору та навчання.

Нарешті законник, який не здійснюватиме правосуддя (крім випадків хвороби або перебування у відпустці), лише позбавляється права на всі доплати. Порівняно із зарплатою в одну «мінімалку», яку віднедавна отримують судді, котрі втратили повноваження, але не звільнені з посад з незалежних від них причин, таке положення також тягне на покращення. Щоправда, відносно «новобранців» Феміди, які не склали присяги, і тут маємо навпаки — скорочення винагороди.

Примарний пряник

Для працівників апарату проект №1656 передбачає чи не найбільший пряник. А головне — невідкладний, оскільки жодних умов для його поступового надання наразі не застережено. Йдеться про довгоочікуване визначення розміру їхніх зарплат на законодавчому рівні: 30% від посадового окладу судді першої інстанції для держслужбовців 6-ї категорії та її збільшення для кожної наступної також на 30% від окладу, встановленого для попередньої категорії (ст.151 проекту).

Власне, це положення слово в слово повторює норму, яку Верховна Рада VІI скликання ухвалила ще в жовтні 2014 р. як додаток до нової редакції закону «Про прокуратуру». Однак, оскільки така законодавча ініціатива датована ще листопадом 2013 р. і виходила від колишнього глави держави, на той час її реалізація не виглядала такою примарною. Тож автори проекту №1656 не мали морального права відступити.

Щоправда, це не означає, що норма витримає
доопрацювання в парламентському комітеті. Особливо коли до процесу долучиться Міністерство фінансів. Адже коли проект №1656 схвалювався на вул. Банковій, Олександр Шлапак уже став колишнім урядовцем, а замінити його у складі ради на новопризначеного міністра Наталію Яресько часу не знайшлося. Та й остання була заклопотана бюджетним процесом.

До речі, попри стислі терміни для аналізу проекту, саме ця норма впала в око експертам ГНЕУ ВР. На їхню думку, «не може вважатись виправданим і справедливим» те, що працівники апарату судів матимуть посадові оклади, котрі «у 3—4 рази перевищують існуючі розміри посадових окладів держслужбовців, які працюють в інших органах державної влади». Не виключено, що до думки експертів апелюватимуть і нардепи з теперішньої коаліції, які не дуже шанують судову систему.

Хіба що в профільному комітеті вирішать, що при базі не в 15, а 10 «мінімалок», яка, швидше за все, залишиться відправною точкою для суддівської винагороди, зарплата працівників апарату не виглядатиме такою вже й великою (див. інфографіку. — Прим. ред.). Втім, і для цього знадобляться кількасот мільйонів гривень на рік.

Утім, і чинне нібито положення діючого закону «Про судоустрій і статус суддів» (абз.2 ч.1 ст.144) наразі не виконується. Причому — за відсутності жодного законодавчого обмеження, аби вже з листопада минулого року (переважна більшість підпунктів п.5 розд. ХІІ «Перехідних положень» закону «Про прокуратуру» набула чинності з моменту опублікування — 26.10.2014. — Прим. ред.) посадові оклади
працівників апарату судів були підвищені. За наявною інформацією, Уряд банально не вніс змін до своєї постанови від 9.03.2006 №268, якою встановлені посадові оклади, зокрема працівників апарату судів.

На бюджетній пустці

Врешті-решт не так уже й важливо, чи залишаться всі згадані норми в проекті під час його доопрацювання до другого читання. Адже їх дія в частині покращення матеріального забезпечення працівників апарату або збереження доходів суддів принаймні на рівні початку 2014 р. буде перекреслена обмеженнями, передбаченими бюджетом на поточний рік.

З другого боку, парламентарі з подачі Уряду вже визначилися з тим максимумом виплат, якого, на їхню думку, буде достатньо для людей у мантіях, аби вони вершили справедливе правосуддя. Наприклад, ч.3 ст.145 проекту №1656 ще містить норму про довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 80% винагороди його колеги на відповідній посаді. Але зміни, внесені 28.12.2014 до чинного закону, зменшили ці виплати на чверть. Не кажучи вже про відмову від запланованого підвищення посадових окладів, замість якого запроваджено обмеження всієї суддівської винагороди.

Якщо раніше служителі Феміди могли розраховувати на колег з Конституційного Суду, то в сучасних реаліях останній навряд чи наважиться повторити свої ж слова про зв’язок між матеріальним забезпеченням та рівнем суддівської незалежності (див. рішення КС від 22.05.2008 №10-рп/2008). Вочевидь, саме впевненість у мовчанні КС дозволяє Уряду
пропонувати, а парламентській більшості безоглядно ухвалювати норми про звуження соціальних гарантій та обмеження заробітних плат, зокрема для людей у мантіях.

Хоча кожний високопосадовець знає, що бідний суддя — це залежний суддя, проте для боротьби за чистоту мантії обираються доволі несподівані методи. Не треба бути пророком, аби стверджувати, що Уряд навіть не намагатиметься віднайти додаткові кошти ні для 50%-го підвищення посадових окладів суддів, ні для суттєвого зростання зарплат працівників апарату, що передбачено як проектом, так і чинним законом. На думку експертів, максимум, на що можуть сподіватися представники судової системи, що такі норми будуть ухвалені, але їх уведення в дію відкладуть до кращих часів, які згідно з президентською стратегією реформ очікуються ближче до 2020 р.

Отже, світло в кінці реформеного тунелю для суддів, які переживуть переатестацію та люстрацію, і працівників апарату, котрі повірять у покращення та залишаться в системі, усе ж є. Хоча наївно очікувати справедливого суду від того, хто сам потерпає від несправедливості. Втім, у кожного правила є винятки.

P.S. Як оплачується робота судді в інших країнах — читайте в матеріалі «Ставка незалежності».

ДУМКИ ЕКСПЕРТІВ

«Важко зрозуміти, з якою метою в проекті вирішили підкоригувати забезпечення молодих суддів»

Сергій ПЕТРАШКО,
кандидат юридичних наук:

— Про те, що «реформістський» проект №1656 є плагіатом чинного закону «Про судоустрій і статус суддів», не написав хіба що ледачий. Але ж і списувати теж треба вміти.

Так, в обговорюваному нині проекті «Про забезпечення права на справедливий суд» передбачається збільшення винагороди судді місцевого суду до 15 мінімальних зарплат. Однак і відповідно до чинного закону «Про судоустрій і статус суддів» якраз із 1 січня цього року в судді мала би бути така платня. Якби її не скасували. Щоправда, ця норма має декларативний характер, оскільки нині максимальний розмір винагороди суддів становить лише 7 мінімальних заробітних плат.

При цьому мені важко зрозуміти: з якою метою в проекті вирішили підкоригувати забезпечення молодих суддів, збільшивши до 3 років вимоги щодо стажу для отримання щомісячної надбавки в розмірі 15%? І чому саме до трьох? Спишемо це на творчий порив авторів.

Не є новелою й позиція щодо значного зростання зарплат працівників апарату судів. Таке збільшення передбачалося ще у 2013 р. у «Перехідних положеннях» законопроекту «Про прокуратуру» авторства Андрія Портнова.

Хоча, якщо не полінитись і прочитати бюджет на 2015 р., стає не зрозумілим, звідкіля всі ці надбавки збиралися брати?!

При цьому автори проекту не забули розширити перелік підстав для звільнення суддів. Звичайно, сьогодні це в тренді, люструвати, лінчувати, атестувати тощо.

Тож після аналізу положень проекту №1656 у
розрізі матеріального забезпечення суддів і судів у сукупності з діями Уряду перше, що спадає на думку, — це відомий з дитинства афоризм: «Щоб корова менше їла і більше давала молока, її слід менше годувати й більше доїти!».

«Проект №1656 швидше деталізує чинний закон, ніж установлює нові правовідносини»

Андрій ПРОЦИК,
виконавчий директор Юридичної фірми «Процик та партнери»:

— До принципово нових положень проекту я б відніс відновлення реальних повноважень Верховного Суду. Зокрема, в частині допуску заяви про перегляд судових рішень безпосередньо ВС, а не вищими спеціалізованими судами. Крім того, розширено підстави для звернення із заявою до ВС про перегляд судових рішень, що, звичайно, значно посилює та гарантує право особи на судовий захист.

Як позитив також відзначу те, що проектом передбачається обов’язок оприлюднювати на офіційному веб-порталі судової влади інформацію стосовно справи, яка розглядається (склад суду, сторони, предмет спору, дата надходження справи тощо), а також закріплення права на відео-, аудіо- та фотофіксацію процесу без окремого дозволу суду.

Схвально оцінюю зміни, згідно з якими посилюється обов’язковість виконання судових рішень, що набрали законної сили. Зокрема, щодо обов’язковості висновків, викладених у постановах ВС. Разом з тим є не зовсім зрозуміла та суперечлива норма, яка дає можливість суду відходити від правових позицій, викладених у висновках ВС, за умови
наведення відповідних мотивів.

Проектом уводяться кваліфікаційні класи та кваліфікаційна атестація суддів, розширюються види дисциплінарних стягнень та збільшується перелік підстав притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

Що стосується думок деяких експертів про те, що проект фактично повторює чинний закон «Про судоустрій і статус суддів», то дійсно, вони мають право на життя. Законопроект швидше деталізує чинний закон, ніж установлює нові правовідносини.

Також важко не погодитися з точкою зору стосовно збереження за главою держави контролю над суддями. Такого висновку можна дійти, наприклад, з огляду на окремі норми проекту. Зокрема, до повноважень Президента віднесено не тільки утворення та ліквідацію судів, а і їх реорганізацію. Главу держави наділено повноваженнями щодо переведення судді з одного до іншого суду. Присягу суддя складатиме в присутності Президента.

«Контроль з боку глави держави над судами є помилкою»

Юрій ВАХЕЛЬ,
Член ГО «Лабораторія законодавчих ініціатив»:

— Я не голосував за цей законопроект. Коло питань, у роботі над якими я брав участь, — це суміжні інститути, що теж потребують змін. Нам необхідно підняти ефективність виконавчого провадження, і це питання потребує не меншої уваги, ніж судоустрій та статус суддів. Крім того, я давав пропозиції стосовно зміни статусу адвокатів.
Що стосується можливості забезпечити право на справедливий суд за рахунок розширення підстав для притягнення суддів до відповідальності, то проблема полягає не в тому, розширюємо чи звужуємо ми підстави для притягнення, будуть існувати кваліфікаційні класи чи ні. Проблема в тому, що в умовах тотальної корумпованості судової системи нечіткість строків дисциплінарного провадження, нечіткість підстав для притягнення до відповідальності, нечіткість критеріїв для прийняття рішення щодо порушення присяги не сприятимуть якісній зміні судової системи. Радше навпаки, законсервують її у «форматі» Андрія Портнова.

Не слід забувати, що ми маємо справу із суддями, які прекрасно вміють інтерпретувати нечіткості. Де два судді, там три різні рішення з тих самих підстав...

На моє переконання, контроль з боку глави держави над судами є помилкою. Судова влада має бути незалежною, і крапка. Корупція повинна бути знищена так само, як і всі можливості для неї. Інших варіантів немає. Узурпація будь-якої влади, у тому числі судової, є неприпустимою. Це навіть не обговорюється. Суспільство хоче якісних змін, і саме на цій платформі автори обох законопроектів мають досягти консенсусу.

Я особисто минулого року запропонував Оксані Сироїд та Олексію Філатову розпочати діалог задля узгодження позицій, запропонував їм «формат» для такої роботи й готовий зробити все можливе, щоб цей діалог відбувся, а результат був досягнутий. Було б лише бажання сторін. Потрібно забути про власні амбіції. Потрібно згадати, що в даному випадку
клієнтом, тобто замовником цих змін, є українське суспільство, а не судова влада чи Президент, і просто виконати належним чином свій обов’язок.

Пам’ятаймо, що незадоволений результатом клієнт завжди має право звільнити юриста, який неякісно виконує роботу чи навіть намагається обдурити замовника послуги.

zib.com.ua/ua/114069-pracivnikam_aparatu_sudiv_znovu_poobicyali_pidvischiti_zarpl.html