Коли особа, що прийняла спадщину, не може бути правонаступником, указав ВС

Коли особа, що прийняла спадщину, не може бути правонаступником.

У випадку встановлення судом процесуального випадку за якого позивачем і відповідачем у справі є одна і та сама особа, розгляд позову в цій частині є неможливим за відсутністю спору, як такого. Власник звернувся до суду з позовом до Особи 2 (доньки), Особи 3 (онука), в якому просив усунути перешкоди у користуванні належним йому житловим будинком шляхом виселення відповідачів та позбавлення їх права користування ним. Згодом позивач помер. Друга донька, Особа 5, подала до суду заяву про залучення її до участі у справі, як правонаступника свого батька. При цьому зазначала, що за договором дарування вона є одноосібним власником будинку, а заявлені її батьком позовні вимоги у цій справі має намір підтримати. Ухвалою районного суду залучено правонаступника — Особу 2, як таку, що прийняла спадщину за заповітом. Натомість, Особа 5 спадщину за заповітом не прийняла, тому не може вважатися його правонаступником. КЦС зауважив, що процесуальне правонаступництво — це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником). Підставою для цього є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема, внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру. Отже, за змістом цієї процесуальної норми процесуального права заміна учасника справи здійснюється неучасником справи. Проте у цій справі виник спір саме між правопопередником і Особою 2, яка вже є учасником справи, відповідачем. Разом з цим, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що позов пов’язаний, насамперед, з особистими правами самого позивача. Адже позивач звертався до суду з вимогами про усунення перешкод, які чинились відповідачами саме йому, а не його правонаступникові. Ці правовідносини не допускають правонаступництва. Крім того, суди, залучаючи до участі у справі правонаступника — Особу 2, створили ситуацію, за якої позивачем та одним із відповідачів є одна і та сама особа. Проте ЦПК не передбачає можливості поєднання сторін судового процесу в одній особі, не передбачає й поняття «неналежний позивач», не визначає й механізму заміни останнього, позаяк положення кодексу спрямовані на вирішення спору, якого не може бути із «самим собою».

https://zib.com.ua/ua/153473-koli_osoba_scho_priynyala_spadschinu_ne_mozhe_buti_pravonast.html