Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Коли настає кримінальна відповідальність за злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною.
Відповідальність за ст. 166 КК настає за злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки. Виходячи з диспозиції ст. 166 КК, відповідальність спеціального суб’єкта (батьки, опікуни чи піклувальники) настає у разі вчинення умисного діяння, яке виражається як у формі дії (фізичне та психологічне насильство, жорстоке ставлення та інше), так і бездіяльності, за умови злісного невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, та у разі настання тяжких наслідків для потерпілої особи.
При цьому Декларацією прав дитини, прийнятою резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, Конвенцією про права дитини, підписаною Україною 21 лютого 1990 року, встановлено слідуюче:
- дитина має право на здоровий зріст і розвиток, належне харчування, житло, розваги;
- дитина повинна рости під відповідальністю своїх батьків в атмосфері любові, морального та матеріального забезпечення;
- дитина повинна бути захищена від недбалого ставлення, жорстокості та експлуатації.
Також ст. 150, 180 Сімейного кодексу України регламентовано, що батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток та утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
З огляду на вказані правові норми, батьки зобов’язані не тільки забезпечувати дитину умовами для проживання, навчання, побуту, дозвілля, а й турбуватися про її фізичне, психологічне і соціальне благополуччя, оскільки найважливішою задачею батьків є здоровий розвиток дитини, який включає добре фізичне самопочуття, енергію, бадьорість; здатність витримувати фізичні навантаження, аналізувати проблеми та приймати зважені рішення, розуміти почуття - свої та інших людей; уміння долати невдачі, керувати стресами, вчитися й отримувати задоволення від навчання; усвідомлення свого призначення і сенсу життя; сприйняття загальнолюдських цінностей; задоволення соціальним статусом і якістю стосунків із оточенням; ефективне спілкування та взаємодія з людьми тощо.
Основною умовою розвитку дитини є здатність гармонійно жити у змінних умовах навколишнього середовища. Тобто забезпечення дитини лише матеріальними засобами до існування не є свідченням виконання батьками своїх обов’язків.
_03_03.png)
