По різні боки однієї оцінки

Чому парламент вже шостий рік не може повернути сільським і селищним головам право на оформлення батьківської спадщини?

Верховна Рада не стала долати президентське вето на закон щодо спрощення оформлення спадщини. Парламентарі вирішили повернутися до документа за два тижні, аби врахувати поправки, на яких наполягають у Міністерстві юстиції. На думку окремих нардепів, набуттю чинності цим законом вже не перший рік протидіє «оціночне лобі», котре не хоче втрачати гроші, які люди змушені платити за довідки про вартість майна, що отримується у спадок.


Заперечення у спадок

Своєрідний правовий казус спіткав проект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оформлення спадщини» (№0985). Його прийняття як закону відбулося ще 1,5 року тому — точнісінько перед виборами до парламенту. 16 жовтня 2012-го за нього проголосували 288 нардепів VI скликання. За 20 днів, тобто вже після дня голосування, документ повернули із зауваженнями глави держави, розібратися з якими мала нова Верховна Рада. Однак тільки через півроку, всередині травня 2013-го, до нього дійшли руки, але на голосування не поставили, вирішивши «день-два попрацювати у комітеті».
Що стало на заваді — важко пригадати, але більше він на порядку денному не з’являвся. Можливо, вплинуло звернення Нотаріальної палати України до парламенту, яка різко розкритикувала документ. А вже наступного дня у ВР був зареєстрований проект постанови про скасування результатів голосування. Хоча самі ж нардепи визнавали, що до них надходять тисячі листів від виборців, особливо — із сільської місцевості, щодо нагальної необхідності прийняття таких законодавчих змін. І ось на минулому тижні нарешті знову згадали про пропозиції Президента до цього акта.

За словами першого заступника міністра юстиції Інни Ємельянової, поправки глави держави до закону профільним комітетом частково враховані. Однак залишилися принципові заперечення щодо наділення посадових осіб органів місцевого самоврядування повноваженнями вчиняти дії щодо оформлення спадщини. Зокрема, у Мін’юсті вважають, що такі функції посадова особа може виконувати лише за наявності вищої юридичної освіти, досвіду роботи в галузі права не менш ніж 3 роки, а також обов’язкового річного стажування та проходження навчання щодо роботи з реєстрами.

І.Ємельянова також зауважила, що в органах місцевого самоврядування обов’язково мають бути створені відповідні архіви, де справи про спадщину зберігатимуться протягом 75 років. На її думку, слід передбачити й страхування відповідальності органу місцевого самоврядування нарівні з нотаріусами, яка сягає 1,2 млн грн. Звичайно, має бути обладнане відповідне робоче місце для підключення до реєстрів. А це, за оцінками міністерства, — у середньому потягне на 10 тис. грн. Виходячи з
того, що в Україні майже 11 тис. сільрад, на це знадобиться близько 11,7 млн грн. «Якщо місцеве самоврядування створить належні умови, які я назвала, то можна погодитись, аби надати їм повноваження паралельно з нотаріусами… з оформленням спадщини», — підсумувала перший заступник міністра.

Крім того, вона попросила відтермінувати набрання чинності законом до 1 січня 2016 року, «аби органи місцевого самоврядування мали можливість виконати всі ці умови і відповідним чином забезпечити належну реалізацію прав громадян».

Нездійсненні умови?

Озвучена позиція мало чим відрізняється від зауважень, завізованих главою держави 1,5 року тому. Щоправда, з аргументів на користь недоцільності передання бодай частини нотаріальних функцій місцевому самоврядуванню вони трансформувалися в умови, на яких Мін’юст погодиться із пропонованими змінами в процедурі оформлення спадщини. Однак вони перекреслюють сам сенс проекту. Для їх виконання, наприклад, доведеться встановлювати вимоги до кандидатів на посаду селищних, сільських голів щодо наявності юридичної освіти та стажу роботи. Це буде простіше, ніж знайти 11 тисяч досвідчених юристів, які погодяться працювати на окладі секретаря сільради. Не кажучи про додаткові видатки, які для багатьох селищних та сільських рад можуть виявитися непосильними.

З другого боку, посадові особи органів місцевого самоврядування, які їх виконають, мали б розраховувати не лише на право вчиняти окремі нотаріальні дії, а й на повний комплекс таких послуг. Але цього проект і не передбачає,
оскільки йдеться про виключне право оформляти спадщину для тих категорій громадян, із з’ясуванням прав яких не виникне складнощів навіть у неюриста.

Як пояснив один з лобістів проекту — нардеп Сергій Міщенко, в радянські часи голова сільської ради оформлював спадщину. «Процедура була дуже проста: закреслювалося прізвище померлої людини у домовій книзі, вписувався спадкоємець, ставилася печатка і все!» — нагадав він колегам. Втім, сьогодні все ускладнюється необхідністю включення відомостей до реєстру. «Я розумію, що голову сільради треба навчити, і тому ми вказуємо період 6 місяців, а Міністерство юстиції просить відкласти введення в дію закону до 1 січня 2016 року», — зауважив нардеп, але просив не відкладати закон знову у довгу шухляду.

Ціна питання

З ним погоджувалися й інші парламентарі, наполягаючи на тому, що у разі перенесення голосування має бути встановлений конкретний термін. Адже, як висловився «свободівець» Олег Панькевич, «за нашими дуже хитрими інструментаріями знову ховаємо цю проблему, лобіюючи інтереси чи нотаріусів, чи якихось інших структур, які на тому наживаються».

За словами Володимира Литвина, «є сильні групи лобістів, які стоять за оціночними фірмами і не хочуть втрачати ці потоки». Він запропонував колегам прийти до виборців у окрузі й переконати їх у тому, що за оцінку хати, яку будували усе життя, вони мають сплатити 10 тис. грн. «Де людина може взяти ці гроші?! — обурювався «мажоритарник» і закликав колег: — Давайте приймемо відповідне рішення, досить гратися!». До речі, Володимир Михайлович завершив свій вислів, на якому обірвали його
виступ 1,5 року тому: «Оціночники живуть за принципом: «Мы не сеем, не пашем, не строим, мы гордимся общественным строем».

Чи мають підгрунтя такі твердження, можна з’ясувати, підрахувавши «ціну питання». Якщо взяти кількість сільрад, озвучену І.Ємельяновою, та припустити, що за рік там оформлять лише одну спадщину, то ринок оцінювання втратить близько 110 млн грн. Оскільки середній вік мешканців сільської місцевості значно вищий, ніж у містах, цю цифру можна збільшити у кілька разів. Тобто йдеться про перерозподіл близько 1 млрд грн. щорічних доходів селян на користь сфери нотаріальних послуг.

Деякі експерти вважають, що за таких умов законодавець мав би врегулювати вільне ціноутворення у сфері оцінювання. Адже видатки, що покладаються на громадян державою, зокрема, з метою оподаткування їхніх доходів, насамперед мають співвідноситися з витратами на виконання такого обов’язку.

Щоправда, на думку юристів, спрощена процедура може спричинити й певні проблеми для громадян через помилки некваліфікованих посадовців місцевого самоврядування та відсутність доступу до реєстрів. Як наслідок, виникатимуть тривалі судові спори. Та й запропонована процедура закреслювань чи виправлень прізвищ, імен та по батькові у правовстановчому документі суперечить ст.17 закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження».

Урешті-решт закон таки відправили до комітету, аби за два тижні повернутися до його розгляду. Що ж, міняються парламенти, глави держави, змінюється де-факто, змінюються аргументи на користь необхідності чи недоцільності
спрощення процедури оформлення спадщини. Незмінним залишається лише бажання законодавців ще і ще удосконалити процедуру «в інтересах громадян». І тим самим… відтягти час її запровадження. Може, тому, що часи і влада змінюються, а бізнесові інтереси — одвічні?

Пряма мова
Сергій МІЩЕНКО, народний депутат України, позафракційний: 

— Сьогодні діти, оформлюючи спадщину від своїх батьків, повинні йти до оцінщика, і за це не державний бюджет, а приватна особа отримує тисячі гривень. Хоча Податковим кодексом встановлена нульова ставка податку для цієї категорії спадкоємців. Виходить, що свою ж хату повинен сам у себе купляти і так — кілька разів! Зрозуміло, що ми маємо прибрати корупційну складову у тих, хто «присмоктався» до цієї спадщини. За соціологією це питання стоїть на першому місці. Це ж стосується не тільки сільської місцевості, це питання і міських жителів, тому що закон поширюватиметься й на квартири, які не будуть оцінюватися для оформлення спадщини на них близькими родичами.